Тривалий час історія держави і права
України (далі ІДПУ) розглядалася лише в межах історії держави і права інших країн,
зокрема, Литви, Росії та Польщі.
Розбудова незалежної
правової держави, обумовлює необхідність і актуальність критичного
переосмислення державно-правового розвитку України.
ІДПУ є
фундаментальною юридичною дисципліною, яка становить невід’ємну частину і
необхідну складову вищої юридичної освіти.
Предметом ІДПУ є
пізнання загальних законів виникнення, розвитку і змін типів та форм держави і
права, особливостей функціонування державних установ та інститутів права в
конкретних історичних умовах.
ІДПУ, досліджуючи
державно-правові явища в історичному розрізі, вивчає, зокрема, такі аспекти: 1)
організація і діяльність органів державної влади, місцевого управління,
судочинства; 2) джерела національного права, еволюцію окремих галузей права,
зміст найважливіших правових інститутів та норм (право власності, злочин,
покарання); 3) взаємодію державних органів та правових інститутів.
Вивчення ІДПУ
призводить до створення об’єктивної системи знань про становлення, сутність та
розвиток таких соціально-важливих інститутів як держава і право України.
ІДПУ має свою
методологію, яка визначає основні філософсько-світоглядні підходи, принципи та
методи вивчення історико-правових явищ.
Філософсько-світоглядні
підходи обумовлюють, зокрема, ідеалістичне або матеріалістичне розуміння
історії державно-правового розвитку.
Представники
ідеалістичної концепції виходять з первинності духу і свідомості, а тому
основою історичного процесу вони вважають розвиток духовності, моральний
розвиток людини.
Прихильники
матеріалізму вважають, що первинним є матеріальне життя, а тому саме економіка
визначає розвиток суспільства і людини.
Сучасна вітчизняна
історико-правова наука розглядає державно-правовий розвиток як
природно-історичний процес, на який впливають також суб’єктивні фактори (національна
еліта, політичні діячі).
Основні правила, яких
необхідно дотримуватись при вивченні історико-правових явищ і подій, є
принципами історико-правових досліджень.
Основними принципами
ІДПУ є: 1) принцип об’єктивності – неупередженість, незалежність суджень
від світоглядних та суспільно-політичних орієнтацій дослідника. Відображення не
тенденційно підібраних, вибіркових фактів, а аналіз державно-правових
інститутів у всій повноті; 2) принцип історизму – виявлення об’єктивних
закономірностей та особливостей виникнення і розвитку держави і права в Україні
з метою використання позитивного досвіду минулого для уникнення помилок у
майбутньому; 3) принцип все сторонності дослідження - глибоке опрацювання і аналіз наявного
матеріалу, ґрунтовне вивчення проблеми з метою правильної оцінки сутності
державно-правових явищ та інститутів; 4) принцип системності –
необхідність розуміння історії держави і права як системної науки, яка
досліджує державу і право у їхньому взаємозв’язку і взаємозумовленості, адже
держава без права і право без держави існувати не можуть.
Способи, прийоми
дослідження історико-правових явищ є методами ІДПУ. Універсальним методом є
діалектичний метод, який передбачає дослідження явищ у їхньому русі і розвитку,
розкриває закономірні зв’язки між необхідністю і випадковістю, змістом і
формою, сутністю та уявленням.
Конкретно-науковими
(загальними) методами ІДПУ є: формально-логічний, порівняльно-історичний,
функціонального аналізу, системно-структурний.
Спеціально-науковими
методами ІДПУ є: історико-правовий порівняльно-правовий, формально-юридичний.
1.
Періодизація історії держави і права України
Періодизація ІДПУ – хронологічно, системно
і логічно обґрунтований виклад матеріалу, поділений для ліпшого засвоєння на
певні періоди.
В ІДПУ відсутня єдина і чітка
періодизація. Науковці визначають від 5 до 19 періодів.
Найбільш придатною видається така
періодизація ІДПУ: 1) середина І тис. до н.е. – середина І тис. н.е. – поява
державних утворень у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї; 2) VI -
середина XIV ст. н.е. – виникнення,
розвиток і занепад Київської Русі, Галицько-Волинське князівство; 3) XIV – XVI ст.
– українські землі під владою іноземних держав; 4) початок XVII – друга
третина XVIII
ст. – козацька держава і право; 5) кінець XVIII - початок XX ст. – Україна під владою
Росії, Польщі та Австро-Угорщини; 6) 1918 – 1921 р. – проголошення української
державності після Першої світової війни (УНР, Директорія); 7) 1922 – 1991 р. –
Україна у складі СРСР; 8) 1991 – 2009 р. – відновлення української державності,
становлення національного права.