Аудиторна робота викладача

У стародавні часи знання були надбанням невеликої групи населення і мали сакральний характер. Для ранньої античності є характерною усна форма передачі знання і тільки гідним. Так, Сократ не залишив жодної письмової праці. Олександр Македонський дорікав Аристотелю за  опублікування усного і прихованого вчення, призначеного тільки для небагатьох обраних.  З часом знання  викладаються у письмовій формі, але одним із основних видів занять у давньогрецьких школах є бесіда.

В середньовічних університетах застосовуються лекції (лат. Lectio - читати) в аудиторіях (лат. Auditorium – місце для слухання). Професор читав книгу і надавав пояснення. Поряд з цим характерним є проведення диспутів.

У сучасному інформаційному суспільстві конспект студента перестав бути єдиним джерелом знань, а викладач став лише одним із учасників навчального процесу.

З огляду на викладене, видається доцільним запропонувати більш широко застосовувати у навчальному процесі нетрадиційні види лекцій: лекцію-бесіду і лекцію-диспут.

Лекція-бесіда допускає запитання студентів і висловлювання ними власних думок. У результаті впливу викладача на аудиторію лекція-бесіда може перетворитись на лекцію-диспут. У процесі диспуту бесіда набуває полемічного характеру, відбувається зіткнення думок і пошук аргументів для поглибленого аналізу проблеми.